S Sunny7Лайфстайл, дозвілля, натхнення

У Львові показали світлову інсталяцію пам'яті Івана Вакарчука

·321 слівредакція
У Львові показали світлову інсталяцію пам'яті Івана Вакарчука

У парку Івана Франка у Львові презентували світлову арт-інсталяцію «Формула Пам'яті. Іван Вакарчук», присвячену вченому й багаторічному ректору Львівського університету. Під час показу його син Святослав Вакарчук заспівав батькову улюблену пісню.

Місце для презентації обрали не випадково: інсталяцію показали саме там, де за рік має постати громадський простір Івана Вакарчука — у парку імені Івана Франка, неподалік університету, з яким він був пов'язаний десятиліттями. Ідеться про безбар'єрний культурно-мистецький простір пам'яті фізика, громадського діяча та Героя України, який планують облаштувати в центрі Львова на місці клумби.

Під час презентації Святослав Вакарчук виконав пісню «Ночі і дні». У той самий час на кронах дерев з'являлися портрети Івана Вакарчука, формули та інші світлові образи. Відео з події музикант опублікував на своїй сторінці в Instagram. За його словами, пісню він написав ще 2007 року, але лише тепер усвідомив, що вона — про батька: «Про таких, як він, — людей, чий шлях в історії значно довший за їхнє життя». Вакарчук також розповів, що в останні дні життя батька співав йому свої пісні, і «Ночі і дні» була серед найулюбленіших.

Автор інсталяції — світловий дизайнер Микола Каблука, засновник і артдиректор Expolight. Разом із командою він узяв за основу дерева як символ життя, розвитку та передачі знань наступним поколінням. Упродовж приблизно трьох хвилин у кронах з'являються потоки світла, наукові формули й символічні образи, а у фіналі простір заповнює яскраве пульсуюче світло — метафора пам'яті, що триває після смерті людини. Раніше Каблука створив інсталяцію «Майбутнє пам'ятає» до 35-річчя незалежності України, яку показували на монументі «Батьківщина-Мати» з 22 серпня до 1 вересня.

Іван Вакарчук — постать, для Львова майже побутова: ректор, фізик, громадський діяч, чиє ім'я роками пов'язане з університетом у центрі міста. Тож і простір, і світлова робота вибудовуються навколо однієї ідеї — пам'ять як продовження шляху, довшого за життя. Показ став своєрідним анонсом майбутньої локації: спершу світло на деревах, потім — місце, де можна буде зупинитися.

Читайте також