У Львові представили «Формулу Пам'яті» Івана Вакарчука: як створять простір для вченого

9 вересня у парку ім. Івана Франка у Львові представили світлову артінсталяцію «Формула Пам'яті». Її присвятили українському вченому, громадському діячеві, ректору Львівського університету та колишньому міністру освіти і науки Івану Вакарчуку. Показ відбувся саме на тому місці, де згодом планують облаштувати громадський простір його пам'яті.

Під час дійства Святослав Вакарчук, фронтмен гурту «Океан Ельзи», виконав пісню «Ночі і дні» — одну з улюблених композицій свого батька. Автором інсталяції став світловий та архітектурний дизайнер Микола Каблука, який поклав в її основу ідею спадкоємності. «Те, що створив Іван Вакарчук, продовжує жити, а його внесок впливає на суспільство зараз і впливатиме на наступні покоління. Дерево – символ росту, життя, передачі знань нащадкам. “Формула” в назві відсилає до тих елементів, із яких складаються памʼять і внесок людини: праці, цінностей, родини. Образ самого світла відсилає до пана Івана як науковця та до важливої ролі науки в його житті», — пояснив він.

Паралельно у Львові триває архітектурний конкурс на проєкт постійного культурно-мистецького простору. Міський голова Андрій Садовий розповів, що заявки приймають до 23 жовтня, і наразі зголосилися вже 25 команд. «Наше завдання – знайти найкращу команду, яка запропонує інсталяцію для цієї локації. Уже зголосилися 25 команд, і це лише початок. Думаю, їх буде 50 і більше. Тому закликаємо передавати цей меседж у світ, щоб найкращі архітектурні команди долучалися до конкурсу і щоб тут постав неймовірний простір, присвячений Івану Вакарчуку», — зазначив мер. Рішення про створення простору Львівська міська рада ухвалила у серпні 2026 року; його облаштують на місці клумби у парку Франка.

Про те, яким має бути це місце, Святослав Вакарчук розповів в інтерв'ю. Для нього принципово важлива сама назва: «Я б хотів, щоб це був простір не імені Івана Вакарчука, а простір Івана Вакарчука. Різниця в цьому для мене суттєва, тому що якщо говорити “імені”, виходить почесна і, можливо, щира, але формальність». Він пояснив, що у другому випадку місце буде асоціюватися з людиною і буде просякнуте її духом, енергією та спадщиною. За його словами, цього хочуть і він, і мама, і брат — щоб це була не формальна, а змістовна пам'ять, куди люди приходять ніби до самого Івана Вакарчука: ті, хто знав, — згадати, а ті, хто ні, — познайомитися.

Інформаційний складник родина залишає на розсуд митців. «Розумію, що задача непроста, що це має бути естетичне рішення. Ми дуже підтримуємо, щоб це було красиве, європейське, сучасне не з погляду виконання, а з погляду вимог часу рішення. Але з іншого боку, думаю, воно не може бути абсолютно абстрактним, адже через 50 років ніхто не зрозуміє, про що та про кого це», — каже Святослав Вакарчук. Він додає, що хотів би бачити зв'язок із наукою та доробком батька, а також відповідність самому місцю, за яке вдячний місту. До конкурсної комісії родина не входить, але сподівається принаймні долучитися до дискусії та висловити свою думку до ухвалення рішення.

Розмірковуючи про взірці, Вакарчук згадав пам'ятник де Голю в Парижі та пам'ятник Кафці у Празі, який назвав своїм улюбленим. Водночас він хоче, щоб львівський простір став своїм для студентів — не лише університетських, а й політехнічних. «Мені хотілося б, щоб це було місце, де збираються студенти, щоб їм подобалось туди ходити. Щоб це було місце класної енергетики. Я уявляю собі, що там можна було б під гітару щось заспівати», — говорить він, описуючи бажаний баланс між глибиною, наукою й естетською витонченістю та простою, близькою енергетикою.

Попри те що меморіальні місця й скульптура у Львові останнім часом викликають суперечки, Вакарчук не вважає це загрозою. «Я думаю, що це частина нормальної демократії, коли комусь щось подобається, комусь не подобається, для того й обираються конкурсні комісії», — каже він, додаючи, що комісії мають бути збалансовані й складатися з людей із суспільним авторитетом, яким довіряють львів'яни. Він також зауважує, що ім'я Івана Вакарчука завжди було об'єднавчим, і сподівається, що проєкт омине доля стати джерелом конфлікту.