Понад 500 сортів томатів: як Уляна Кононюк з Хмельниччини перетворила город на колекцію

Історія цієї господарки починається не на Хмельниччині, а на півдні. Уляна Кононюк розповідає, що виросла в Миколаївській області, де спека змушувала шукати порятунку біля води. Ще дитиною вона просила в мами шматочок городу, сама поралася на ньому й носила воду відрами, аби полити посаджені рослини. За її словами, мати завжди казала, що картопля в дочки виходила кращою, ніж у неї. Любов до землі залишилася на все життя: навіть тепер, каже пані Уляна, посуд може стояти немитий, але на городі має бути ідеальний порядок.

Десять років тому вона придбала будинок у селі Давидківці Хмельницької громади. Спершу город був засаджений картоплею, якої виростало стільки, що щовесни доводилося викидати надлишки. Згодом господарка вирішила змінити підхід: перестала садити те, що родина не їсть, скоротила площі під картоплею і взялася за культури, які приносять радість. Так поступово город перетворився на справжню колекцію.

Сьогодні на ділянці росте близько ста видів перцю, зокрема гострого, та понад п'ятсот сортів помідорів. Серед них є й незвичні на смак. «Є один помідор, я з нього вже вибрала насіння, він зелений повністю, навіть, коли стиглий, він зі смаком ківі. От як закрити очі, ти не зрозумієш, що це помідор, будеш думати, що це ківі. Ось такий смачний. Жовтий — це динний, він зі смаком дині. Відчувається, коли їси, смак дині. Кожен помідор я вибираю насіння, буду кожен пробувати, щоб знати, який він і чи варто його садити», — розповідає вона.

Колекціонуванням і продажем насіння жінка займається вже п'ять років. За її словами, серед її запасів є рідкісні та ексклюзивні зразки. Із вирощених культур вона збирає насіння, і цей процес потребує постійного контролю, щоб не переплутати сорти — особливо це стосується помідорів. Захоплення, зізнається пані Уляна, почалося саме з томатів, а вже потім до них долучилися солодкий і гострий перець.

Попри те що робота на городі фізично виснажлива, для господарки вона є відпочинком. «Я на городі відпочиваю. От це я так розслабляюсь. Залізла в помідори і мені тут добре. Я не заморююся цим. Це тяжко фізично, але мені дає енергію. Це треба любити землю, щоб мене зрозуміти. Немає коли відпочивати. Якщо є натхнення працювати, треба працювати», — каже вона. У господарстві їй допомагає сестра, а на наступний рік жінка планує збільшити кількість сортів і видів городини.

Історія Уляни Кононюк — це приклад того, як хобі, що починалося з дитячої грядки, виростає у справу життя. За кількома сотнями сортів стоїть не гонитва за рекордами, а щоденна увага до землі, насіння й смаку — і саме ця увага до деталей робить звичайний город місцем, куди хочеться повертатися.