Чотири мультфільми, які варто переглянути разом із родиною осіннього вечора

Осінь — час, коли вечори стають довшими, а приводів залишитися вдома більшає. Саме тоді родинний кіносеанс перестає бути просто переглядом і стає спільною справою: зі сміхом, обговоренням і тим відчуттям підтримки, яке дарують близькі поруч. Нижче — чотири анімаційні стрічки, які легко уявити в такому вечірньому розкладі.

Перша з них — «Монстри на канікулах». Граф Дракула відкриває в глухому лісі розкішний готель, де чудовиська з усього світу можуть перепочити від людей. Для своєї доньки Мейвіс він влаштовує велике свято з нагоди її 118-річчя, намагаючись захистити її від зовнішнього світу. Та плани руйнуються, коли до замку випадково заходить безтурботний мандрівник Джонатан: вампіру доводиться маскувати гостя під монстра, а між хлопцем і Мейвіс тим часом зароджується почуття. Критики на Rotten Tomatoes хвалять стрічку за шалений темп, яскравих персонажів і жарти, зрозумілі дітям, хоча й зауважують, що сюжет передбачуваний.

Друга історія — «Рататуй». Щур Ремі має неабиякий кулінарний нюх і мріє готувати на рівні найкращих шефів Парижа. Опинившись на кухні елітного ресторану, він порозуміється з невпевненим прибиральником Лінгвіні й починає керувати його рухами з-під кухарського ковпака, повертаючи закладу колишню славу. На шляху тандему — підозри злого шефа та найсуворіший ресторанний критик міста. Оглядачі Rotten Tomatoes відзначають витончену паризьку атмосферу, апетитну анімацію страв і натхненну історію про відданість улюбленій справі, хоч іноді й нарікають на квапливу розв'язку.

Третя — «Корпорація монстрів». Монстрополіс живе завдяки енергії дитячих криків, які видобувають на фабриці страху, а лякач Саллі та його балакучий напарник Майк Вазовські — провідні фахівці там. Усе змінюється, коли крізь магічні двері до їхнього світу потрапляє безстрашна дівчинка Бу. Повертаючи дитину додому, герої викривають змову керівництва й знаходять значно потужніше джерело енергії, ніж страх. На Rotten Tomatoes хвалять гумор, дует монстрів і зворушливу дружбу Саллі з Бу, а от кульмінаційну гонитву на фабриці дверей дехто вважає метушливою.

Завершує добірку «Коко». Дванадцятирічний Міґель мріє про музику, але в родині шевців її вважають прокляттям уже кілька поколінь. У день традиційного свята хлопчик дивовижно потрапляє до яскравого Світу мертвих, де знаходить предків і балакучого волоцюгу — разом вони розкривають давню сімейну таємницю. Оглядачі Rotten Tomatoes відзначають мексиканську естетику, емоційні пісні та делікатний підхід до теми втрати близьких, хоча викриття головного антагоніста декому здається стандартним.

Кожна з цих стрічок по-своєму говорить про родину: десь через страх за дитину, десь через спільну справу, а десь через пам'ять про тих, кого вже немає поруч. Вибір залежить від настрою вечора — але всі чотири історії варті того, щоб переглянути їх разом.