Паливне літо в Європі: хто подорожчав, а хто здешевшав

Напруженість навколо Ормузької протоки, яка триває вже пів року, продовжує тиснути на ринок нафтопродуктів. Поки Іран і США з’ясовують стосунки, європейські трейдери спостерігають за коливаннями котирувань: дизпальне тримається біля $1 300 за тонну, а бензин Eurobob — близько $1 100. Роздрібні ціни встигли відіграти червневе падіння і до кінця серпня вийшли на рівні, яких не бачили з початку кризи. При цьому дизель дорожчав помітніше, ніж бензин.

Найбільше цього разу постраждала Румунія. Там після завершення надзвичайного стану в енергетиці скасували пільгові акцизи та обмеження націнок, тому мережі АЗС отримали свободу ціноутворення і компенсували попередні збитки. За місяць бензин додав у ціні 68 банів (майже 8 грн/л), дизель — 53 бани, сягнувши 10,23 леї за літр. У Німеччині та Великій Британії зростання було синхронним: бензин подорожчав на 5–6 центів/пенсів, дизель — на 9–10. Антимонопольні органи обох країн уже заявили про підозри щодо завищених марж і анонсували розслідування.

Франція виявилася стійкішою: бензин за чотири тижні практично не змінився (€2,019/л), а от дизель додав 7 центів. У США, які менше залежать від імпорту, зростання було мінімальним — бензин подорожчав лише на 7 центів за галон, дизель — на 32. Не виключено, що на стриманість цін вплинула публічна критика Дональда Трампа на адресу нафтових компаній.

Єдиною країною, де пальне подешевшало, стала Польща. Бензин впав у ціні на понад злотий за літр, дизель — на 34 гроші. Секрет простий: уряд тимчасово знизив ПДВ на пальне з 23% до 8% і щодня встановлює граничні ціни на АЗС. Водночас Міністерство енергетики розглядає податок на надзвичайні прибутки паливних компаній, який може принести бюджету 7–10 млрд злотих.

Український роздріб повторив європейські тенденції: дизель за чотири тижні подорожчав на 6,8 грн/л до 92,06 грн/л, а бензин додав лише 7 копійок — до 80,15 грн/л. Така стабільність коштувала мережам збитків, адже більшу частину літа бензин продавався нижче собівартості. Отже, паливне літо завершується із відчутним дисбалансом: одні країни шукають компроміс між цінами й бюджетом, інші — між регуляцією та свободою ринку.