Ціни на пальне восени: чому дизель дорожчає швидше за бензин і до чого готуватися

Станом на 18 вересня середня ціна бензину А-95 в Україні становила 93,33 грн за літр, а дизельного пального — 98,55 грн. В окремих мережах дизель уже подолав психологічну позначку 100 грн. Ситуація насторожує ще й тим, що додатковим фактором тиску може стати ажіотажний попит: якщо водії та бізнес одночасно кинуться формувати запаси, побоюючись нових російських ударів по паливній інфраструктурі, це здатне прискорити зростання цін.

Приводів для оптимізму справді обмаль. Як пояснює експерт паливного ринку Леонід Косянчук, майже 90% нафтопродуктів Україна отримує з Європи, а там ситуація складна. Зокрема, Saudi Aramco заявила, що на жовтень або призупинить, або обмежить постачання на європейський ринок. Певною альтернативою може стати ORLEN Lietuva — оператор єдиного нафтопереробного заводу в країнах Балтії, Мажейкяйського НПЗ, який також володіє нафтопроводами й терміналом у Бутінге та є одним з основних постачальників пального для Литви, Латвії й Естонії. Його потужності здатні частково закрити дефіцити й не дати кризі поглибитися.

Найнапруженіша ситуація склалася саме з дизелем. У середині вересня європейські котирування на нього сягнули рекордних $1644 за тонну, за п'ять днів приріст становив близько $172 за тонну — це приблизно 7,7 грн у перерахунку на літр. Згодом ціна відкотилася до $1553 за тонну, але цей рівень усе одно залишається високим. "Уперше за мою таку довголітню працю на цьому ринку ми бачимо, що дизельне пальне майже на 10 гривень дорожче за бензин", — наголошує Косянчук. Фактичні ціни на АЗС це підтверджують: 21 вересня різниця між середньою ціною А-95 і дизпального перевищувала 5 грн за літр, а частина великих мереж тримала дизель на рівні 99,8–99,9 грн.

Причина такої динаміки — не у фізичному дефіциті пального на українських заправках. "Україна значною мірою залежить від імпорту готових нафтопродуктів, тому внутрішня ціна реагує на європейські котирування, доступність ресурсу, вартість логістики та ризики для маршрутів постачання", — розтлумачує експерт. До зовнішньої ціни додаються витрати на логістику, страхування та безпекові ризики. Через проблеми на окремих маршрутах трейдери змінюють напрямки постачання: наприклад, альтернативний шлях через Молдову додає до вартості ресурсу близько $25–30 за тонну. Додаткові витрати виникають і через затримки на кордонах та необхідність перевантаження.

Роздріб реагує на зовнішній ринок із запізненням. Пальне, яке сьогодні продають на АЗС, могли закупити тоді, коли європейські котирування були на піку. Тому навіть після їхнього зниження оператори ще певний час отримують дорожчі партії та переносять цю собівартість у ціну на стелах. Станом на 21 вересня на гуртовому ринку вже є ознаки "охолодження": попит слабкий, частина трейдерів продає ресурс дешевше розрахункової вартості його заміщення. Проте нові партії дизпального за поточних європейських цін усе ще коштують дорого. "Сказати, що не буде дизельного пального або бензину, сьогодні немає підстав. Проте є проблема з ціноутворенням. Основна проблема не в тому, чи буде пальне. Основна проблема — за якою ціною воно буде запропоноване", — підкреслює Косянчук.

Дискусію в суспільстві викликав заклик директора Консалтингової групи "А-95" Сергія Куюна створювати запаси пального. Ішлося насамперед про можливі локальні перебої через російські удари по паливній інфраструктурі, а не про тотальний дефіцит на кшталт весни 2022 року. Однак якщо велика кількість споживачів одночасно почне заправляти повні баки та додаткові місткості, баланс може тимчасово змінитися: запаси на окремих станціях вичерпуватимуться швидше, операторам доведеться терміново перекидати ресурс між регіонами або закуповувати додаткові партії, що за несприятливих зовнішніх умов може прискорити здорожчання. Косянчук із таким підходом категорично не погоджується: ще до повномасштабного вторгнення пропозиція пального в Україні значно перевищувала попит, адже працюють десятки мереж із розгалуженою системою АЗС. На його думку, головні ризики лежать в іншій площині — зберіганні запасів у сховищах за кордоном (оренда таких хабів відбивається на кінцевій ціні) та кадровому дефіциті водіїв бензовозів через мобілізацію.

Базовий сценарій на найближчі тижні — збереження високих і дуже мінливих цін. Найбільший ризик подальшого зростання залишається за дизелем: якщо європейські котирування знову підуть угору, позначка 100 грн за літр може з'явитися на значно більшій кількості АЗС. Якщо ж відкат на зовнішньому ринку продовжиться, а маршрути працюватимуть стабільно, зростання може сповільнитися або зупинитися після реалізації дорожчих запасів — але миттєвого здешевлення чекати не варто. Для бензину ситуація дещо спокійніша, хоча простору для різкого зниження поки небагато. На допомогу держави розраховувати не варто: експерт припускає, що вона не втручатиметься в політику ціноутворення, на відміну від європейських країн, які перед загрозою енергетичної кризи зменшують податкове навантаження на пальне. Нагадаємо, 17 вересня "Укрнафта" та SOCAR двічі підвищили ціни на пальне.