Равлики з глибин океану виростають під сонцем: що з'ясували вчені

Гідротермальні джерела на океанському дні належать до найвідокремленіших екосистем планети. Попри це, тварини, які там живуть, з'являються одночасно в точках, розділених тисячами кілометрів. Як саме це відбувається, довгий час залишалося незрозумілим. Результати нової роботи, оприлюднені 15 липня, проливають світло на цей механізм.

Ключем стали крихітні мушлі завбільшки з міліметр. Вони часом залишаються прикріпленими до тіл дорослих равликів-лімпетів із часів, коли ті були личинками. Прочитавши хімічну «пам'ять» цих реліктів, науковці виявили сигнатури, властиві теплішим приповерхневим водам. Водночас у мушлях не було важких металів — марганцю й барію, якими багата вода гідротермальних джерел.

Загалом дослідники проаналізували 39 лімпетів трьох видів. Шестеро походили з джерела Туї Маліла на глибині 1845 метрів у південно-західній частині Тихого океану, ще 33 — з поля джерел на глибині близько 440 метрів на підводній горі Кайката у північно-західній частині Тихого океану. Усі зразки мали однакові сигнатури приповерхневих вод. Це означає, що мандрівка до поверхні є не поодиноким випадком, а невід'ємною частиною життєвого циклу цих тварин.

Логіка такої подорожі проста: біля поверхні значно більше їжі. Личинки харчуються фітопланктоном, який живиться сонячним світлом, а течії переносять їх на величезні відстані до нових місць існування. Ціна цієї можливості висока — шанси вижити мінімальні, а ймовірність натрапити саме на невелике активне джерело на дні надзвичайно мала. Тварини біля джерел компенсують це, відкладаючи величезну кількість яєць: природа страхується від невдач масовістю, а не точністю.

Хоча дослідження стосувалося лімпетів, подібну стратегію припускають і для інших мешканців джерел — мідій та креветок. Морська екологиня Ліза Левін зі Скріппського інституту океанографії Каліфорнійського університету в Сан-Дієго, яка не брала участі в роботі, назвала її переконливим підтвердженням давньої гіпотези. За її словами, дослідження додає нові підказки про те, як ці віддалені спільноти залишаються пов'язаними, навіть коли їх розділяють тисячі кілометрів дна.

Морський біолог Ясунорі Кано з Токійського університету зазначив, що результати свідчать про значно тісніший зв'язок між гідротермальними джерелами та освітленим сонцем океаном, ніж вважалося раніше. Це важливий крок до розуміння того, як розвивалися тварини джерел і як глибоководні екосистеми функціонують як частина ширшого океану.

Отже, навіть найвідокремленіші куточки планети, приховані на кілометрових глибинах, виявляються тісно пов'язаними з поверхнею і сонячним світлом. Щоб зрозуміти життя в найтемніших безоднях, часом варто дивитися вгору, а не вниз.