Бакота: що варто знати туристам перед поїздкою на Хмельниччину

Популярність Бакоти зростає з кожним сезоном, але ця локація на схилах Дністра вимагає від мандрівників підготовки. Насамперед варто розуміти, що час відвідування визначає не лише картинку, а й доступність місця. Найкраще приїжджати в теплу пору року: взимку більшість тимчасових помешкань просто не працює, а місцеві дороги під час негоди стають майже непрохідними.

Серйозним випробуванням стає дорога. Від Кам'янця-Подільського до Бакоти — близько 55 кілометрів, які займають приблизно годину через ями та кам'янисті ділянки. Легковикам із низькою посадкою тут буде складно, тож оптимальний варіант — позашляховик або авто з високим кліренсом. Тим, хто подорожує без власного транспорту, доведеться скористатися автобусами: з Кам'янця до села Грушка щодня ходить близько десяти рейсів (квиток коштує 165 гривень), далі — майже 8 кілометрів пішки. Альтернатива — село Гораївка, куди їде три рейси на день за 190 гривень, а звідти до оглядового майданчика близько 5 кілометрів.

Із житлом ситуація непроста: біля Бакоти переважають глемпінги, оскільки капітальне будівництво на території національного парку «Подільські Товтри» заборонене. Найпростіші намети на піддонах коштують від 2000 гривень за ніч, комфортніші будиночки — від 4000 гривень. Можна також зупинитися з власним наметом — у середньому це 500 гривень за добу. Бронювати місця варто заздалегідь: у серпні все розкуповують аж до жовтня, тож досвідчені мандрівники радять планувати літній відпочинок ще в лютому-березні. Альтернатива — гостьові садиби в навколишніх селах, наприклад «Дім мандрівника» за 3 кілометри від Бакоти, де ціни стартують від 2900 гривень.

Головна мета більшості туристів — краєвиди з оглядового майданчика на рекреаційній ділянці «Давня Бакота» біля Гораївки. Вхід коштує 100 гривень, а пересуватися можна лише дерев'яними місточками, щоб не пошкоджувати природу. Втім, за мальовничістю стоїть трагічна історія: у 1970–1980-х роках радянська влада затопила село Бакота під час будівництва ГЕС, змусивши мешканців розібрати власні будинки та вирубати сади. Біля оглядового майданчика працює зупинка-музей «Давня Бакота» з архівними фото та спогадами очевидців.

Дністер біля Бакоти — не єдине місце для милування. За кілька кілометрів розташовані Субіцькі скелі — більш дикі й менш людні. У самій Староушицькій громаді, яка охоплює більшість прибережних сіл, розвивають туристичну інфраструктуру: у Грушці є етноскансен і мультимедійний інформаційний стенд, у Гораївці — арт-простір «Бакота Хаб» із хостелом на 25 місць, а в Чабанівці — етнографічний музей із понад тисячою експонатів. Також безкоштовно можна відвідати два скельні монастирі — Бакотський Михайлівський і Субіцький.

Активного відпочинку тут вистачає: сплави на байдарках чи сапах, прогулянки затокою на яхті або хаусботі, велотури, піші маршрути. Для любителів вина працюють місцеві винарні, а на екофермах можна скуштувати подільські сири, мед і трави. Бакота — не найпростіша для подорожі локація, але ті, хто готовий подолати дорогу й побутові незручності, отримають натомість унікальні краєвиди та тишу, якої дедалі менше в популярних туристичних місцях.