Іван Богослов: що українці вшановують 26 вересня

Іван був сином рибалки на ім'я Заведей і братом апостола Якова. Обидва брати залишили звичний спосіб життя, щоб піти за Христом, і згодом Іван увійшов до числа дванадцяти апостолів.

Серед учнів він належав до найближчого кола. Разом із Петром та Яковом Іван був свідком найважливіших моментів земного служіння Ісуса, зокрема Його Преображення. Особливу роль апостола підкреслюють події на Голгофі: коли більшість учнів відійшла, Іван залишався біля хреста поряд із Пресвятою Богородицею. Там Христос доручив Свою Матір турботі улюбленого учня, і відтоді, за церковним Переданням, Іван піклувався про Богородицю як про рідну матір.

Церква дала йому найменування Богослов. Його Євангеліє помітно вирізняється серед текстів Матфея, Марка та Луки: Іван не стільки переказує події, скільки розкриває таємницю Божества Христа. Книга починається словами про Слово, Яке було споконвіку з Богом і Саме було Богом. Наскрізна тема творів апостола — любов: справжня віра в Бога, за його вченням, невіддільна від любові до людей. Традиція приписує Іванові Євангеліє, три соборні послання та Одкровення, або Апокаліпсис.

Зі завершенням його земного шляху пов'язане окреме Передання. Відчувши наближення смерті, апостол попросив учнів приготувати місце поховання, ліг у могилу, і вони накрили його землею. Коли християни дізналися про це й відкрили могилу, тіла там не виявилося. Саме тому Церква говорить про переставлення — перехід святого від земного життя до вічності. Передання не заохочує будувати на цій події надмірні припущення: її сенс — у свідченні про святість апостола та надію на вічне життя.

За старим календарем 26 вересня вшановували пам'ять святого Корнилія, римського сотника з Кесарії Палестинської, який жив у I столітті. Письмо описує його як побожного чоловіка, що творив милостиню й багато молився. Після явлення ангела Корнилій запросив до свого дому апостола Петра, і, почувши його проповідь про Христа, прийняв хрещення разом із родиною.

Народні прикмети цього дня пов'язували з погодою та врожаєм: дощ віщував добрий урожай наступного року, густий вечірній туман — нічний дощ, а відліт граків на південь — швидке похолодання й сніг. Звичаї надавали особливого значення доброті та милосердю: вважалося недобрим залишити без підтримки того, хто щиро потребує допомоги, або відмовити нужденному в милостині. Таку традицію пов'язували з образом самого апостола, чиє служіння стало прикладом любові та турботи про ближніх.

До Івана Богослова звертаються з молитвами про здоров'я й одужання, сімейне благополуччя, міцний шлюб і народження дітей. Його здавна вважають покровителем мандрівників, тож перед тривалими поїздками просять захисту в дорозі. Небесного заступництва в апостола просять і ті, чия діяльність пов'язана з навчанням, письменництвом та мистецтвом.

За всієї простоти цього дня в церковному календарі він нагадує про речі, які не старіють: про вірність до кінця, про любов як основу віри і про надію, що не обмежується земним життям.