22 вересня: свято Фоки Синопійського, пророка Йони та родинні традиції

22 вересня за новим церковним календарем віряни вшановують священномученика Фоку, єпископа Синопійського. Він народився в Синопі — давньому портовому місті на південному березі Чорного моря, на території сучасної Туреччини. Його батьками, за переданням, були Памфіл і Марія, які виховали сина в християнській вірі.

Ще з молодих років Фока вирізнявся глибокою вірою та чистим життям. Церковне передання розповідає, що він зцілював хворих і допомагав тим, хто страждав від злих духів. Утім, головним у його житті була не чудотворна сила, а відданість Богові та любов до людей. У зрілому віці Фоку обрали єпископом рідного міста, і відтоді його служіння було пов'язане з опікою над місцевою християнською громадою. Він навчав паству словом і власним прикладом, підтримував віруючих і проповідував Євангеліє серед язичників, завдяки чому багато мешканців Синопа прийняли християнство.

Служіння святителя припало на часи правління римського імператора Траяна, коли християни могли зазнавати переслідувань за відмову брати участь у язичницьких культах. Саме тоді Фоці довелося засвідчити свою віру ціною власного життя. Житіє зберегло розповідь про видіння, яке він отримав незадовго до страждань: святий побачив світлого голуба, що зійшов із небес і поклав йому на голову вінець. Він зрозумів це як знак наближення мученицької смерті й прийняв це передвістя з вірою, а не зі страхом.

Цього ж дня церква згадує святого пророка Йону, який жив приблизно у VIII столітті до Різдва Христового. Святе Письмо називає його сином Аміттая, родом із Гат-Хефера на землях коліна Завулонового. Четверта книга Царів згадує, що за словом Господа, переданим через Йону, Ізраїль повернув утрачені території за царювання Єровоама II. Найвідоміші ж події його життя викладені в окремій старозавітній Книзі пророка Йони, яка розповідає про Боже милосердя, покаяння й послух.

Одного разу Господь наказав Йоні йти до великого міста Ніневії, столиці Ассирії, і закликати його мешканців до покаяння. Для пророка це було надзвичайно складне доручення, адже йшлося про народ, який його співвітчизники сприймали як ворогів. Йона вирішив не виконувати Божої волі: замість Ніневії він подався до порту Йоппії, сів на корабель до Фарсиса й спробував утекти від дорученого служіння. Та сховатися від Бога неможливо — у морі здійнялася страшна буря, і судно опинилося під загрозою загибелі. Моряки молилися кожен своєму богові та викидали вантаж за борт. Йона визнав перед ними, що тікає від Господа, і попросив кинути його у воду. Коли це сталося, море заспокоїлося. За Божим повелінням пророка проковтнула велика морська істота, і він перебував у її утробі три дні й три ночі. Там Йона звернувся до Бога з молитвою, усвідомив власне безсилля і зрозумів, що спасіння приходить тільки від Господа. Бог почув його, і морська істота викинула пророка на сушу. Для християн Йона є водночас пророком, образом покаяння та прообразом Воскресіння Христового.

Ще один святий цього дня — преподобний Йона, пресвітер, тобто священник. Він жив благочестиво, служив Богові та виховував у християнській вірі свою родину. Особливе місце в його житії займають сини — майбутні святі Феофан Сповідник і Феодор Начертаний. Разом із дружиною Йона виховав їх у глибокій вірі, любові до Святого Письма та відданості православному вченню, подбав і про їхню освіту. Згодом брати прийняли чернецтво й стали ревними захисниками шанування святих ікон. За часів іконоборчих переслідувань вони зазнали ув'язнень, катувань і заслань. Особливо жорстоким було покарання, після якого вони отримали назву «Начертаних»: за наказом імператора на їхніх обличчях розпеченим залізом написали глузливі вірші, що таврували їх як захисників ікон. Попри страждання, брати не зреклися православної віри.

За старим календарем 22 вересня вшановували пам'ять святих праведних Богоотців Йоакима і Анни. За церковним переданням, подружжя довгі роки жило в шлюбі, але не мало дітей. У тогочасному суспільстві бездітність вважалася великим нещастям, однак Йоаким і Анна не втрачали віри й продовжували молитися. Господь почув їхні молитви: ангел сповістив їм про народження Дочки, якій судилося стати Матір'ю Спасителя світу — Пресвятої Діви Марії.

У народному календарі 22 вересня відоме як день Іони та Фоки, а також має назву Листопадна. У цей період господарі традиційно завершували збирання редьки та ріпи. Назву «Листопадна» пов'язували з осінньою погодою: нерідко здіймався сильний вітер, після якого дерева швидко втрачали листя. За прикметами, багато павутиння в повітрі віщувало теплу й погожу осінь, але морозну зиму; листя на вишні, що ще тримається, обіцяло відсутність сильних заморозків найближчим часом; а рясне листя на деревах — пізній сніг. Серед побутових застережень були й такі: не радили байдикувати та залежуватися в ліжку до пізнього ранку, адже вірили, що лінощі можуть накликати нестатки. Не поспішали також викидати чи спалювати старі мітли й віники — за повір'ям, разом із ними з оселі можна було ненароком «винести» родинне щастя та везіння.

Попри те, що більшість цих традицій сягає давніх часів, вони й досі залишаються частиною культурної пам'яті: для одних це привід згадати історії святих, для інших — нагода звернути увагу на зміну сезонів і власні родинні звичаї.