У Бериславі російський удар знищив унікальний дерев'яний храм 1726 року

Начальник Бериславської міської військової адміністрації Олександр Алчієв оприлюднив фотографії зруйнованої святині. За його словами, храм був матеріальним свідченням козацької традиції на Херсонщині, а його втрата — це не лише знищення споруди, а й частини пам'яті про людей, які жили на цій землі задовго до появи сучасних кордонів.

Доля ікон та інших церковних реліквій, що перебували в храмі на момент атаки, досі невідома. Інформації про врятовані предмети наразі немає.

Свято-Введенська церква була унікальним зразком запорозького церковного зодчества середньонаддніпрянської архітектурної школи. Її збудували з дуба у 1726 році, використавши для з'єднання конструкцій лише дерев'яні шпонки — без жодного металевого цвяха.

Історія храму тісно пов'язана з переселенням полтавських козаків: у 1785 році вони перевезли церкву Дніпром у розібраному вигляді на плотах із селища Переволочна (нині поблизу Верхньодніпровська) до фортеці Кизикермен, яка згодом стала Бериславом. Спочатку будівлю встановили в центрі міста, де нині розташований палац культури, і освятили на честь Воскресіння Христового. У 1853 році церкву перенесли на Введенське кладовище та переосвятили на честь Введення в храм Пресвятої Богородиці.

У радянські часи храм закрили й перетворили на склад, навіть планували розібрати на дрова. Богослужіння відновили під час Другої світової війни, а 1942 року німецькі військові облаштували навколо церкви кладовище. До моменту руйнування храм належав Новокаховській єпархії Української православної церкви (Московського патріархату), яку очолює громадянин Росії митрополит Філарет (Звєрєв).

У серпні 2023 року Бериславська МВА зверталася до Міністерства культури з пропозицією повернути храм у державну власність, однак відповіді не отримала. Колишній настоятель отець Олександр Михайленко співпрацював з окупаційною владою і втік разом із російськими військами; після нього настоятелем став отець Микола Понич.

Цінність споруди визнавали й у культурному середовищі: світлина церкви авторства Олега Марчука увійшла до найкращих робіт номінації «Пам'ятки дерев'яної архітектури України» міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам'ятки» 2025 року. Втрата цього храму — непоправний удар по культурній спадщині не лише Херсонщини, а й усієї України.