Вакарчук закликав не дати Олешкам зникнути з інформаційного поля

Про ситуацію в тимчасово окупованих Олешках на Херсонщині висловився лідер гурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук. У дописі на своїй сторінці він розповів, що в пастці опинилися понад 1,5 тисячі людей, серед яких є старші люди, важкохворі та діти. За його словами, вивезти їх звідти фактично неможливо вже п'ять місяців.

Музикант зазначив, що волонтерські ініціативи, які раніше, попри все, рятували людей, тепер не можуть пробитися через прицільні обстріли. Дороги заміновані, а пересування через дрони є смертельно небезпечним. Люди залишаються без найнеобхіднішого, там уже голод, наголосив Вакарчук.

Він додав, що волонтери готові рятувати людей, але для цього потрібна можливість зробити це. Окремо Святослав Вакарчук звернувся до українських та іноземних журналістів із проханням не дати Олешкам зникнути з інформаційного поля. «Дуже прошу українських та іноземних журналістів: не дайте Олешкам зникнути з інформаційного поля. Говоріть про них. Допоможіть зробити так, щоб світ почув про цих людей. Бо за словами – 1,5 тисячі людських життів…», – наголосив він.

Тема блокування Олешок порушується не вперше. 16 вересня уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець повідомив, що росіяни заблокували евакуацію з тимчасово окупованих Олешок, тривалий час не підтверджуючи погоджені гуманітарні місії. У червні 2026 року РФ врешті визнала гуманітарну катастрофу в Олешках.

Україна закликала генерального секретаря ООН та міжнародних партнерів вплинути на Росію, щоб забезпечити дотримання норм міжнародного гуманітарного права та створити безпечні умови для евакуації цивільного населення. А в середині вересня міністр закордонних справ Андрій Сибіга заявив, що Україна працює над відкриттям гуманітарних коридорів до Олешок.

Історія Олешок — це не лише про гуманітарну потребу, а й про те, як довго вона залишається поза увагою. Поки дипломати шукають шляхи для коридорів, а волонтери — можливість дістатися до людей, публічний голос залишається одним із небагатьох доступних інструментів. Саме тому заклик говорити про цих людей звучить не як риторика, а як конкретна умова того, щоб ситуація не залишилася непоміченою.