ООН: за нинішніх темпів гендерна рівність настане лише у 2197 році

До 2197 року — саме стільки, за оцінкою ООН, триватиме шлях до глобальної гендерної рівності за нинішніх темпів прогресу. Ціль, яку свого часу ставили на 2030-й, відсувається на понад півтора століття. Такі дані наводить звіт Gender Snapshot 2026, підготовлений структурою «ООН-Жінки» разом із Департаментом ООН з економічних і соціальних питань.

У політичній площині звіт фіксує рух назад. У період із 2020 до 2026 року частка жінок у парламентах зменшилася у 54 країнах. Шість із семи держав світу очолюють чоловіки. Майже половина країн і досі обмежує для жінок доступ до тих самих професій, що й для чоловіків. Найвищі судові посади — голови найвищих судів — жінки обіймають лише у 31 випадку зі 175. Серед керівників компаній їхня частка становить близько 6%. Окремо звертає увагу статистика тиску на жінок під час виборів: вісім із десяти кандидаток до парламентів зазнають психологічного, сексуального, економічного або фізичного насильства в ході кампаній, а на місцевих виборах — шість із десяти.

Проблема не обмежується представництвом у владі. За даними ООН, майже кожна третя жінка у світі протягом життя стикалася з насильством із боку партнера або із сексуальним насильством. Лише за останні 12 місяців фізичного чи сексуального насильства з боку інтимного партнера зазнали близько 316 мільйонів жінок. Приблизно кожна п’ята дівчинка у світі виходить заміж, не досягнувши 18 років. Близько 230 мільйонів жінок постраждали від каліцтва жіночих статевих органів. Приблизно третина країн не дає належного правового захисту жінкам у питаннях земельних прав, а повної юридичної рівності жінок і чоловіків не досягла жодна країна світу.

Окрема тема звіту — ослаблення інституцій, що опікуються гендерною рівністю. Приблизно чверть із них зіткнулися зі скороченням операційних бюджетів, а майже кожна десята втратила контроль над власним бюджетом. Фінансування програм гендерної рівності у 2024 році виявилося на 13% меншим, ніж роком раніше, а підтримка організацій із захисту прав жінок скоротилася на 28%.

Водночас є і позитивні зрушення. У 2019–2024 роках у 47 країнах ухвалили 99 правових реформ, покликаних скасувати дискримінаційні норми — зокрема щодо рівної оплати праці, працевлаштування та права власності. Утім, серед 131 країни, щодо яких є відповідні дані, лише 44% забороняють одночасно пряму й непряму дискримінацію за ознакою статі. І лише 38% із них мають законодавство, яке прямо криміналізує зґвалтування у шлюбі на основі відсутності згоди.

«Докази очевидні: коли жінки лідирують, суспільства сильніші, економіки стійкіші, а результати кращі для всіх. Однак, доки влада зосереджена в інституціях, які систематично виключають жінок, суспільства й надалі не реалізовуватимуть свій повний потенціал. Рівності неможливо досягти без рівного доступу до влади, тому що рівність без влади — це зовсім не рівність», — заявила виконавча директорка структури «ООН-Жінки» Сіма Бахус.

Це не перший тривожний прогноз. У 2023 році Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш казав, що за тодішніх темпів для гендерної рівності знадобиться 300 років, а напрацьований за десятиліття прогрес «тане на очах». Наступного року Всесвітній економічний форум у своєму Глобальному звіті про гендерний розрив назвав іншу цифру — 134 роки. Розбіжність між оцінками залежить від методики та набору показників, але загальний напрямок очевидний: попри окремі реформи, відстань до рівності вимірюється не роками, а поколіннями.