Феодосій Манявський і Текля: що згадують 24 вересня і які заборони дійшли до нас

За новим календарем 24 вересня вшановують преподобного Феодосія Манявського — одного із засновників Манявського скиту в селі Манява на Івано-Франківщині. Цю обитель часто називають українським Афоном, і саме з нею пов'язана значна частина духовної історії Карпат.

Точна дата й місце народження Феодосія невідомі. До монастиря він прийшов уже дияконом, а з 1608 року став найближчим помічником Іова Манявського, засновника обителі. Священицький сан він довго не наважувався прийняти й отримав благословення лише в 1613 році. Після смерті Іова Феодосій очолив монастир і зберіг його суворі традиції. Завдяки цьому скит став відомим далеко за межами Карпат — у Галичині, на Волині, Буковині, у Молдові та Румунії. Митрополит Петро Могила писав про обитель: «Якщо хочете побачити слуг Божих у людській подобі, йдіть у Карпати, де 200 ангелів присвятили життя Богу». За часів Феодосія скит був головним духовним центром для близько 250 монастирів у різних єпархіях, а від польських королів мав особливий статус і земельні привілеї. Помер преподобний 24 вересня 1629 року й був похований у монастирській Хрестовоздвиженській церкві; до лику святих його зарахували в 1994 році. У молитвах до нього звертаються з проханнями про позбавлення від бід і хвороб.

За старим стилем цього дня вшановують преподобну Феодору Олександрійську Молодшу. У народі ж свято дістало назву Текля — на честь рівноапостольної Фекли, пам'ять якої також припадає на цю дату. До неї моляться про щасливий шлюб і міцну сім'ю, а ще просять зцілення від хвороб очей, шкіри та опіків.

Із цим днем пов'язані й господарські звичаї. Колись саме 24 вересня починали обмолочувати зерно в коморі, а з отриманого борошна пекли особливий хліб і пригощали ним усю родину та худобу — вірили, що це вбереже від хвороб узимку. Побутує й повір'я, що все, зав'язане цього дня, вже не розв'язати, тож Теклю вважали вдалим днем для весілля: такий шлюб мав бути міцним на довгі роки.

Церква ж, як і завжди, не схвалює сварок, лихослів'я, пліток та осуду. Не варто бути жадібним, відмовляти в допомозі тому, кому можна допомогти, заздрити, мститися й впадати у відчай. Народні заборони дня стосуються насамперед сім'ї: не можна підвищувати голос на батьків і старших — вважається, що це обернеться хворобами. Сварка теж під забороною, адже сказане в гніві нібито повертається втричі. Не залишають і безлад у домі — разом із ним, за повір'ями, йде удача. Окремо згадують гроші: цього дня не радять брати або віддавати борги, бо після цього гроші «забудуть дорогу до дому». Також не рекомендують важкої фізичної праці та алкоголю.

Прикмети дня «підказують», якими будуть осінь, зима й навіть наступне літо. Дуб, обвішаний жолудями, віщує м'яку зиму та врожайне літо; птахи, що літають низько над землею, — ранню й холодну зиму; грім — коротку малосніжну зиму; рясна горобина — сувору. Бджоли, які ще збирають мед, обіцяють теплу осінь, місяць червоного кольору з обідком — посушливе наступне літо, яскраве ранкове сонце — різку зміну погоди протягом дня, а безліч листя на деревах — пізні морози. Із цієї дати світла частина доби помітно скорочується, а ночі стають довшими й темнішими.

Іменини 24 вересня (7 жовтня за новим стилем) відзначають Текля, Степан і Владислав. Люди, народжені цього дня, за народними уявленнями, не бояться труднощів, люблять і вміють працювати, а в успіху бачать саме плід праці. У багатьох розвинена інтуїція, хоч і вона не завжди рятує від порожніх обіцянок.

Попри безліч побутових настанов і прикмет, які супроводжують цю дату, варто пам'ятати: церква насамперед говорить про пам'ять преподобного Феодосія та про духовний вимір дня, а народні заборони лишаються частиною традиції, а не обов'язковим приписом.