У Сумській школі №17 перший дзвоник пролунав в укритті: за літо заклад покинули 120 учнів

Цьогоріч у Сумській загальноосвітній школі №17 навчальний рік розпочався незвично. Через постійні обстріли міста свято першого дзвоника організували в укритті, а на живу зустріч запросили лише найменших учнів. Решта класів приєдналася до початку навчання онлайн.

Директор закладу Віталій Колісник пояснив таке рішення бажанням дати дітям можливість відчути атмосферу школи, навіть попри складні умови. Батьки першокласників подякували адміністрації за організацію свята. Володимир Лютов, чия донька цьогоріч пішла до першого класу, зазначив, що попри все вдалося створити справжнє свято, яке запам'ятається надовго. Інна, мама ще одного першокласника, також висловила вдячність за можливість провести цей день урочисто.

Юлія Вєтрова, яка була присутня на святі, зізналася, що емоції переповнюють, адже дітей у місті стає дедалі менше. Вона подякувала захисникам за те, що навіть в укритті вдалося влаштувати для малечі свято.

Цікаво, що попри загальну тенденцію до зменшення кількості учнів, цьогоріч у школі навіть зросла кількість перших класів. Віталій Колісник пов'язує це з освітньою реформою, через яку деякі заклади, що переходять у статус ліцеїв, не набирають першокласників.

У школі №17 діє змішана форма навчання: з 57 класів 16 повністю перейшли на дистанційку за рішенням батьків. За словами директора, і діти, і вчителі вже адаптувалися до реалій війни. Сучасні школярі швидше за дорослих опановують техніку і вміють пристосовуватися до будь-яких обставин.

Водночас школа продовжує втрачати учнів. Лише за літо документи забрали 120 дітей — це найбільша кількість за всі роки повномасштабної війни. Більшість родин переїхали до Вінниці, Івано-Франківська, Ужгорода та Полтави, частина — до Лебедина, Ромен і Липоводолинського району. Чимало дітей виїхали за кордон ще на початку війни, і багато батьків, попри початкові плани повернутися, вирішили залишити їх там.

Ця ситуація відображає загальну тенденцію для прифронтових міст: освіта тримається на ентузіазмі вчителів і підтримці небагатьох родин, які залишаються. Попри всі труднощі, школа намагається зберегти для дітей відчуття свята та нормального дитинства.