700 кілометрів наодинці: як 19-річна лучанка доїхала велосипедом до Адріатики

Вікторія Струсь, 19-річна блогерка та спортсменка з Луцька, вирушила в соло-подорож велосипедом з України до Хорватії. Загалом в один бік вона проїхала близько 700 кілометрів, а фінальною точкою маршруту стало місто Рієка на узбережжі Адріатичного моря.

Спершу дівчина планувала дістатися велосипедом до Греції й навіть придбала для цього спеціальний велосипед для довгих дистанцій. Утім, в останній момент змінила напрямок на Хорватію. За її словами, хотілося встигнути здійснити поїздку цього року, поки стоїть тепла вереснева погода. «Я мала зробити це влітку, але щось не складалося. Тут вже осінь, і я розумію: або зараз це роблю, поки тепло, або взагалі цього можу ніколи в житті не зробити. З цією думкою, що може більше не бути можливості, я зранку прокинулася, спорядила велосипед, купила квитки. Наступного дня я вже була в потязі», — розповіла вона. З Луцька Вікторія доїхала потягом до Ужгорода, а звідти почалася власне веломандрівка: через Словаччину та Угорщину до хорватського міста Чаковець. Частину шляху вона проїхала велосипедом, а коли почалися гірські серпантини — пересіла на поїзд.

Подорож планувалася на десять днів, але через особисті причини її довелося скоротити. Додому, до Луцька, дівчина поверталася автобусом. Загалом мандрівка тривала п'ять днів. Ночувати Вікторія розраховувала переважно в туристичних кемпах, проте скористалася таким варіантом лише раз, а в інші дні орендувала кімнату — за її словами, це було і практичніше, і вигідніше фінансово. «Я обрала все-таки ліжечко, тому що то був перший день і мені дуже боліли сіднички. Другий день я спробувала кемпінгом, але почалася злива і всю ніч я провела просто на лавочці під накриттям. А третій день я була вже в місті і не вийшло теж кемпінгом», — пригадує лучанка. З собою вона взяла гамак, тент, спальний мішок, надувний матрац, гігієнічний набір, термоодяг, а також вітро- та водозахисні куртку і штани. Їжу купувала вже в дорозі. Бюджет поїздки, не враховуючи спорядження, склав орієнтовно 15–20 тисяч гривень.

Найбільше труднощів, за словами Вікторії, випало на Угорщину. «На Угорщину в мене випали всі пригоди. І злива лупанула, і ночувати не було де... Я справді відчула сильну самотність. Поки я не відпустила всі переживання, було дуже складно. Колесо я таки пробила: десь 160 км їхала, і кожні 30 км підкачувала колесо, бо просто не було поміняти. Але я приїхала в містечко, знайшла там велосервіс і мені поміняли», — розповіла вона. Орієнтуватися в незнайомій місцевості дівчині допомагав застосунок Google Maps. Підписники в соцмережах радили їй інші картографічні сервіси, але ті виявилися або платними, або незручними для такої мандрівки. Темп руху Вікторія обрала досить високий: першого дня вона проїхала 160 кілометрів, ще два дні поспіль — по 200, а далі ще два дні по 50 кілометрів. «Коли я поїхала в перший день, то відчула, що мені дуже сумно і самотньо. І я вирішила якомога швидше це зробити», — пояснила вона. За її словами, фізично було складно, але морально — ще важче, адже в дорозі назбиралося чимало страхів і переживань.

Попри всі труднощі, Вікторія не виключає, що колись повторить таку подорож. На питання, чи наважилася б вона на це знову, відповідає: «Однозначно, але врахувавши всі власні спостереження на цьому шляху».