20 вересня: що згадує Церква і чому цей день називають Остапом-вітряком

20 вересня за новим церковним календарем православні згадують благовірного князя Михайла Чернігівського та його сподвижника боярина Феодора. Обидва прийняли смерть за відмову виконати язичницький обряд, і саме ця стійкість стала основою їхнього церковного шанування. За старим стилем ця дата припадає на 3 жовтня — тож у церковному календарі вона закріплена за обома системами числення.

Історія князя Михайла сягає XIII століття, коли він займав київський престол. Восени 1240 року до Києва підступили монгольські війська, і князь спробував знайти підтримку в Угорщині, Польщі та Німеччині. Допомоги він не отримав, і місто захопив Батий. Згодом до Київської Русі прибули ханські посли, щоб обкласти її даниною, а для управління містом потрібен був спеціальний ярлик від хана. Михайло разом із боярином Феодором вирушили до Орди — там обох і стратили. За однією з версій, перед зустріччю з ханом їх змушували пройти крізь очисний вогонь і вклонитися сонцю: цей ритуал був обов'язковим для всіх прибулих. Християни Михайло та Феодор відмовилися його виконувати й заплатили за це життям. У молитвах до святого Михайла звертаються по зцілення та захист від ворогів.

Народна традиція цього дня пов'язана передусім із вітром. Свято називають Остап-вітряк — так у побуті переінакшили ім'я великомученика Євстафія, пам'ять якого також вшановується 20 вересня. Вважалося, що саме цього дня дме особливо сильний вітер, наділений цілющою силою: він нібито «видуває» хвороби й наповнює людину здоров'ям. Тому господарі виносили на вулицю провітрити ковдри, подушки, одяг і постільну білизну, а в домі ретельно прибирали, мили вікна та дзеркала з додаванням свяченої води — вважалося, що це не дасть злим силам проникнути в оселю. Своє свято відзначали й мірошники: у давнину саме вітер крутив лопаті млинів і прискорював помел свіжого зерна. На городах цього дня удобрювали землю гноєм, сподіваючись на щедрий урожай наступного року.

Церква, як і завжди, не схвалює сварок, грубощів, пліток і наклепів — не можна відмовляти в допомозі, заздрити чи бути жадібним. Народні повір'я додають до цього кілька побутових застережень. Не радили перераховувати дрібні гроші в гаманці, щоб великі суми не перестали затримуватися в домі. Не рекомендували купувати нові речі, білизну чи посуд — вважалося, що придбане швидко стане непридатним. А якщо доводилося повертати позичений посуд або сумку, їх не віддавали порожніми, інакше й у власній оселі буде порожньо.

Прикмети дня стосувалися переважно найближчих днів і зими. Велика кількість лушпиння на цибулі віщувала сильні морози, поява опеньків — що тепло вже не повернеться, а вишня, яка ще не скинула листя, — теплу й вологу зиму. Низько розташовані шишки на ялинах обіцяли ранні морози, високі — справжні холоди лише наприкінці зими. Сира туманна погода з білою павутиною в повітрі вказувала на сприятливу осінь і пізній сніг, суха — на малосніжну зиму. Часткове опадання листя з клена та берези вважали ознакою суворої зими. Головною ж підказкою був вітер: північний віщував люті морози, південний — м'яку погоду, західний — сльоту та вогкість, східний — сонячні й теплі дні.

Іменини 20 вересня святкують Федір, Олег і Михайло. Про людей, народжених цього дня, кажуть, що вони завжди опиняються в центрі подій: їх відрізняє вміння переконувати та бути в центрі уваги. Уся ця суміш церковної пам'яті, побутових звичаїв і спостережень за погодою — нагода пригадати, як давні традиції поєднують історію віри з практичним досвідом поколінь.