Пенсія в ЄС: скільки живуть на відпочинку та що чекає українців

Середній пенсійний вік у Євросоюзі становить 64,7 роки для чоловіків і 64 роки для жінок, свідчать дані ОЕСР та Євростату. Проте фактична тривалість періоду, протягом якого люди отримують виплати, залежить не лише від законодавства, а й від стану охорони здоров'я та тривалості життя в кожній країні.

За усередненими даними по ЄС, чоловіки після завершення трудової діяльності живуть на пенсії 18,4 роки, жінки — 21,8 роки. Найдовший очікуваний період виплат зафіксовано в Люксембурзі: чоловіки отримують пенсію в середньому 22 роки, жінки — понад 25 років. Понад двадцять років пенсійного життя для чоловіків також у Греції (21 рік), Франції та Словенії (по 20,7 року), Швейцарії (20,4) і на Мальті (20,2). Вищими за середній рівень є показники Кіпру, Швеції, Португалії, Бельгії, Ірландії, Великої Британії та Фінляндії. Найкоротший термін — у Болгарії та Угорщині, лише 14,7 роки; до хвоста рейтингу потрапили також Латвія, Румунія та Литва з показником до 16 років. Німеччина — єдина велика економіка ЄС, де чоловіки живуть на пенсії менше за середньоєвропейський рівень: 17,3 роки.

Серед жінок найдовший період виплат — понад 22 роки — прогнозують у Словенії, Греції, Франції, Іспанії, Швейцарії, Італії, Португалії та Фінляндії. Нижче середнього показника по ЄС опинилися Німеччина (20,3 року), Велика Британія (21 рік), Данія (19,7), Хорватія (19,6) і Нідерланди (19,2). Загалом у ЄС жінки живуть на пенсії на 3,4 роки довше за чоловіків, але в країнах ОЕСР отримують у середньому на 23% менші виплати — через гендерний розрив в оплаті праці та перерви в кар'єрі.

Офіційний пенсійний вік і фактичний вихід із ринку праці теж не збігаються. Якщо не брати до уваги Туреччину, де на пенсію виходять у 52 роки чоловіки та 49 років жінки, у решті європейських країн нормативний вік коливається від 62 до 67 років. Водночас чоловіки в ЄС фактично припиняють працювати у 63,8 року, а жінки — у 62,9. Загальна очікувана тривалість життя в ЄС становить 83,1 року для чоловіків і 85,8 року для жінок.

Для понад 4,2 млн українців, які перебувають у ЄС під статусом тимчасового захисту, ці правила мають цілком практичне значення. Більшість із них працевлаштовані в Польщі, Німеччині, Чехії, Іспанії та країнах Балтії. Ключовий момент — двосторонні угоди про соціальне забезпечення між Україною та державами ЄС, які працюють за пропорційним принципом: кожна країна платить пенсію лише за той страховий стаж, що набутий на її території та за який сплачувалися внески. Стаж, напрацьований в Україні, враховують для визначення права на пенсію за віком, але він не формує автоматичних виплат від урядів ЄС. Щоб отримати локальну пенсію, потрібно виконати мінімальний страховий ценз конкретної країни — зазвичай від одного до п'яти років офіційної праці.

Варто враховувати й різницю в пенсійному віці: в Україні за наявності стажу на пенсію можна вийти у 60 років, тоді як у Німеччині чи Іспанії планка піднята до 67. Тож при довгостроковій легалізації в ЄС українцям доведеться звикати до пізнішого виходу на відпочинок — натомість із перспективою отримувати виплати протягом 18–22 років у розвинених системах соціального захисту.