16 вересня: День святої Євфимії Всехвальної, заборони та прикмети дня

За старим стилем цього ж дня згадують мученицю Домну Нікомідійську. Обидві дати співіснують у календарі, тож для частини віруючих святкування припадає на різні числа.

Євфимія народилася в Халкідоні, у Віфінії, в заможній християнській родині. Її життя обірвалося на початку IV століття, за часів імператора Діоклетіана. Дівчина відмовилася брати участь у язичницькому святі, за що була схоплена разом з іншими віруючими. Імператор спершу намагався схилити її до ідолослужіння лестощами, але, отримавши відмову, віддав на катування. Переказ розповідає, що ангел оберігав святу від мук, а дикі звірі не завдавали їй шкоди, проте зрештою Євфимія прийняла мученицьку смерть.

Особливе місце в історії святої посідає 451 рік, коли в Халкідонському храмі на її честь відбувся IV Вселенський собор. Щоб розв'язати суперечку про дві природи Христа, учасники собору поклали до раки з мощами два сувої з тлумаченнями — православним і єретичним. За переказом, через три дні сувій із православним догматом опинився в правій руці святої, а єретичний — біля її ніг. Нині мощі великомучениці зберігаються в соборі Святого Георгія у Стамбулі. До святої Євфимії звертаються з молитвами про зцілення від очних і зубних хвороб, а також про дощ у посуху.

Народна традиція цього дня радить утриматися від сварок, пліток і лихослів'я. Не варто скупитися, заздрити чи відмовляти в допомозі тим, хто її потребує. Також не рекомендують братися за нові справи, вирушати в далеку дорогу чи планувати переїзд.

Окремо з 16 вересня пов'язують погодні прикмети. Тепла й суха погода віщує пізню зиму без сильних морозів. Якщо листя вже пожовкло, але не опадає — осінь обіцяє бути довгою. Перелітні птахи, які ще не вирушили на південь, вказують на тепло й затяжну осінь, а грім цього дня — на малосніжну зиму.

Попри побутові заборони й прикмети, головне в цьому дні — історія людини, чия стійкість увійшла і в церковне передання, і в календар. Саме тому 16 вересня залишається датою, коли варто згадати не лише про прикмети, а й про контекст, з якого вони виросли.