12 серпня: день пам'яті мучеників Фотія та Аникити

12 серпня за новоюліанським календарем згадують святих мучеників Фотія та Аникити, які жили в III столітті в місті Нікомидія, що на території сучасної Туреччини. Це був період правління римського імператора Діоклетіана, відомий своїми жорстокими переслідуваннями християн.

Аникита був знатним воїном і відкрито сповідував християнство, виступаючи проти наказів імператора щодо поклоніння язичницьким богам. Його племінник Фотій, побачивши стійкість родича, також прийняв віру. За переказами, Аникита засудив язичництво перед Діоклетіаном, за що зазнав тортур, але залишився непохитним. Коли його намагалися стратити, сталося диво — Господь зберіг йому життя, і багато свідків увірували в Христа. Фотій, наслідуючи дядька, відкрито підтримав його та також був приречений на мученицьку смерть.

Раніше, за старим календарем, цього дня вшановували апостолів від 70-ти: Силу, Силуана, Андроніка та інших. Сила був близьким співробітником апостола Павла, разом із ним проповідував і пережив ув'язнення. Силуан також допомагав Павлу в поширенні християнського вчення та брав участь у написанні послань. Андронік разом із дружиною Юнією проповідував віру, і Павло називав їх своїми родичами та співв'язнями.

У народному календарі цей день відомий як Фотя Повітковий. Наші предки вважали його сприятливим для наведення ладу в господарстві — прибирали в повітках, де зберігали сіно, корми та інструменти. Водночас існували й заборони: не рекомендували влаштовувати гучні гуляння, співати пісні чи організовувати пишні застілля, адже цей час більше пасував для праці та роздумів.

Із цим днем пов'язані й народні прикмети. Сонячна та тепла погода віщувала суху й затяжну осінь, дощ — дощову осінь і багатий урожай грибів, а ранковий туман — ясну погоду та теплу осінь.

Цей день поєднує в собі глибоку християнську традицію та народну мудрість, нагадуючи про стійкість віри й важливість порядку в домі.