Жінкам рідше пропонують інтенсивне лікування: що показав аналіз 41 дослідження

Команда науковців з Університету Сент-Ендрюса в Шотландії узагальнила результати 41 дослідження, опублікованого протягом 2018–2023 років, і дійшла висновку: за ідентичних медичних станів жінкам рідше, ніж чоловікам, пропонують інвазивні або інтенсивні методи лікування.

Розбіжності простежуються одразу в кількох галузях — кардіології, хірургії, трансплантології та невідкладній медицині. Найпомітніше це у випадках із серцевою недостатністю, інфарктом чи тахікардією: жінкам частіше призначали лікарську терапію, тоді як чоловікам — втручання на кшталт коронарного шунтування або черезшкірного коронарного втручання. Подібний патерн зафіксували й поза кардіологією: чоловіків із хворобою Паркінсона частіше скеровували на глибоку стимуляцію мозку — імплантацію пристрою, що контролює симптоми. Жінки також рідше отримували трансплантацію печінки та направлення на хірургічне лікування.

Самі автори застерігають від поспішних висновків. Різниця в лікуванні, за їхніми словами, ще не доводить, що жінки отримували гіршу допомогу: у частині випадків відмінності можуть пояснюватися медичними показаннями. Ідеться радше про питання, яке потребує відповіді, — чи завжди рішення ухвалюють, виходячи зі стану пацієнта, а не з припущень про стать.

Серед можливих причин дослідниця Міріам Венхейзен називає історичну нестачу жінок у клінічних випробуваннях. Як наслідок, частина медичних рекомендацій могла формуватися переважно на даних, зібраних про чоловіків. Водночас науковці наголошують: причинно-наслідковий зв'язок наразі не встановлено і потребує подальшого вивчення.

Співавтор дослідження Ендрю О'Меллі закликає лікарів перевіряти, чи ґрунтуються рішення про лікування на клінічних показаннях, а не на припущеннях. Автори також указують на потребу в нових дослідженнях, які б пояснили природу виявлених відмінностей і показали, чи впливають вони на результати лікування.

Поки що йдеться не про готовий діагноз системі охорони здоров'я, а про окреслене коло питань. Наступний крок — не нові узагальнення, а перевірка конкретних механізмів: чому в схожих клінічних ситуаціях шлях лікування для чоловіків і жінок виявляється різним і чи має це наслідки для здоров'я.