Свято Пояса Богородиці: історія та символіка

Свято Положення чесного пояса Пресвятої Богородиці належить до богородичних празників, через які віряни осягають опіку Матері Божої та її заступництво. Воно не входить до дванадцяти найбільших свят року, однак посідає важливе місце в церковному календарі, адже припадає напередодні нового церковного року, який розпочинається 1 вересня.

За Переданням, пояс Богородиця залишила апостолу Томі, що нерідко зображують на іконах свята. На початку V століття реліквію перенесли з Єрусалиму до Константинополя: це зробив імператор Аркадій. Упродовж тривалого часу пояс зберігався у храмі Пресвятої Богородиці у Влахерні.

Із цим святом пов’язана й історія зцілення. Коли на межі IX–X століть Візантією правив Лев VI Філософ, тяжко захворіла його дружина Зоя. Згідно з переданням, вона отримала об’явлення, що одужає, якщо прикладе пояс Богородиці до тіла. Реліквію дістали з ковчега — вона збереглася неушкодженою, — і цариця, поклавши пояс на хворе тіло, видужала. Втім, літургійні тексти свята не згадують про це зцілення, натомість містять лише загальні згадки про оздоровлення, що характерно для візантійського шанування мощей. Тож основна увага празника зосереджена на перенесенні поясу з Єрусалиму до Константинополя.

Образ поясу має й символічне значення, закорінене в Біблії: оперезаний стан у Святому Письмі означає готовність до боротьби, служіння та силу для їхнього звершення.

В Україні це свято також має свої осередки вшанування. У Львові діє храм Положення пояса Пресвятої Богородиці УГКЦ, розташований на перетині вулиць Головатого та Яворницького. Престольний празник парафія відзначила 30 серпня. Крім того, реліквія пояса Богородиці зберігається в Архикатедральному соборі святого Юра УГКЦ, де на свято її зазвичай виставляють для вшанування.