Сліпі, лежачі — вони без мене загинуть: як жінка рятує тварин у Святогірську

У прифронтовому Святогірську, де фронт за даними аналітиків DeepState проходить за десяток кілометрів, залишається майже триста людей. Серед них — зоозахисниця Ірина Самозванова, яка вже понад 15 років опікується тваринами. Вона заснувала громадську організацію та щодня варить сорокалітрову каструлю каші для своїх підопічних.

«Лежачі, старі, сліпі — хто про них попіклується, якщо я поїду?» — каже жінка. Серед її підопічних є тварини, яких власники покинули, але іноді присилають гроші на корм. Для більшості ж доводиться купувати їжу власним коштом, іноді допомагають волонтери. Проте з кожним днем виїжджати до Слов'янська за продуктами чи на пошту стає дедалі небезпечніше.

Один із підопічних Ірини — пес Бім, який пережив важке поранення. «У нього був повністю знятий скальп. А зараз тільки вухо так висить. Я його вилікувала. І тепер він вважає, що він має мене захищати», — розповідає зоозахисниця. Під час обстрілів собаки ховаються хто куди: у будки, сараї, під паркани чи в кущі.

Минулого року Ірина рятувала собаку, пораненого під час російського обстрілу. Іншого знайшли під завалами. Вона згадує, що багато тварин загинуло від осколкових поранень, бо не було можливості вчасно довезти їх до лікарні: «Там треба час, допустим, 40 хвилин чи 30 хвилин, а це нереально».

Частина тварин живе в покинутих будинках, інших Ірина тримає вдома. Одного пса вона знайшла в лісі під дощем, коли їхала на велосипеді. Тварина впиралася й не хотіла їхати, але зараз живе в неї вдома, її кастрували та назвали Димком.

Ірина наголошує: взимку буде особливо важко, адже серед її підопічних є інваліди, сліпі та лежачі тварини. Вона намагалася влаштувати їх у притулки, але всі вони переповнені. Тож жінка залишається поруч із тими, хто не може подбати про себе сам.