2 серпня: свято Степана Сеновала, традиції та прикмети дня

Сьогодні, 2 серпня, православні за новим стилем вшановують пам'ять святого Стефана — одного з перших християнських мучеників. Він жив у I столітті, був серед семи перших дияконів Єрусалимської церкви й відкрито проповідував віру в Христа, за що прийняв смерть. Його мощі знайшли лише через чотири століття після загибелі, а згодом перенесли з Єрусалима до Константинополя. Віряни моляться до Стефана про духовну силу, прощення, допомогу в скруті та зцілення.

У народній традиції цей день називають Степаном Сеновалом, оскільки зазвичай до цієї пори завершували заготівлю сіна. 2 серпня збирали лікарські трави — м'яту, ромашку, пижмо чи конюшину — і плели з них «Степанів вінок», який зберігали вдома як оберіг. За повір'ям, під час хвороби з нього заварювали цілющий настій. Особливу увагу приділяли домашнім тваринам, адже святого Стефана вважали їхнім покровителем, особливо коней.

Цього дня церква закликає відмовитися від злоби, заздрості та сварок, не сумувати й не відмовляти в допомозі. Оскільки триває Успенський піст, віруючі дотримуються пісного меню й уникають галасливих розваг. За традицією, вечір варто провести з родиною за спільним столом — це, за повір'ями, приносить у дім мир і злагоду. Водночас у народі не радять починати важливі справи, вирушати в далеку дорогу чи позичати гроші, а також працювати в саду й городі.

Із цим днем пов'язано чимало прикмет. Дощ віщує вологу погоду та добрий урожай картоплі, сухий ранок — ще близько шести тижнів посухи, а сонячний день — теплий вересень. Кажуть також, що погода 2 серпня збережеться приблизно на півтора місяця. Неспокійні коти можуть вказувати на зливи з грозою, а дрібна павутина — на сильний вітер.

Іменини сьогодні святкує Степан. Люди, народжені цього дня, за народними спостереженнями, вирізняються стійкістю, чесністю та сильним характером, уміють зберігати спокій у складних ситуаціях і відповідально ставляться до обов'язків. Зі Степана Сеновала літо поступово поступається місцем осені, тож цей день вважають своєрідним рубежем, коли варто сповільнитися й побути з близькими.