15 вересня: день пам'яті великомученика Микити та народні традиції

Святий Микита, чию пам'ять відзначають 15 вересня, народився серед готів — племен, що мешкали поблизу Дунаю та узбережжя Чорного моря. У молоді роки він прийняв християнство й присвятив життя служінню Богові, відкрито проповідуючи серед одноплемінників. Микита став одним із тих, хто активно навертав людей до християнської віри, закликаючи відмовитися від язичницьких вірувань.

У той період серед готів тривала боротьба між християнами та язичниками. Коли владу захопив правитель Атанаріх, гоніння на вірян посилилися. Християн примушували зрікатися своєї віри, а тих, хто чинив опір, жорстоко карали. Микиту також схопили — йому пропонували відмовитися від Христа, але святий залишився непохитним і відкрито визнав свої переконання перед обличчям смерті.

За переказами, Микиту піддали численним тортурам, намагаючись зламати його дух. Однак жодні страждання не похитнули віри святого, і його стратили близько 372 року.

За старим календарем цього дня також вшановували пам'ять мученика Маманта, ранньохристиянського святого, який жив у III столітті в Кесарії Каппадокійській. Він рано залишився сиротою, але попри переслідування відкрито сповідував християнство та допомагав нужденним.

Із цим днем пов'язано чимало народних прикмет. Ясний і теплий день віщував довгу суху осінь, безвітряна погода обіцяла тепло, а рясна ранкова роса — швидке встановлення гарної погоди. Наші предки не радили цього дня займатися генеральним прибиранням, виносити речі за поріг або позичати гроші — вважалося, що так можна віддати власний добробут. Також не рекомендували призначати весілля на цю дату, боячись, що шлюб виявиться нетривалим.

До святого Микити віряни звертаються з молитвами про захист від недоброзичливців і життєвих негараздів. При цьому давня традиція радить присвятити цей день добрим справам: щире слово, допомога ближньому, пожертва нужденному чи турбота про тварину вважалися важливими проявами милосердя.