Іграшки з сіна: як майстриня з Борислава перетворила хобі на родинну справу

Усе почалося з бабусиного мішка сіна, який принесли до квартири Галини, коли вона була в декретній відпустці. Разом із бабусею Марією вони зробили перших пташок. Згодом жінка вирішила не повертатися до роботи продавчинею, а спробувати продати власні сувеніри — їх одразу купили в магазині, де вона працювала, хоча вони були далекі від ідеалу.

Майстриня зізнається, що до власної справи свідомо залучила батьків. Через спільну творчість, каже вона, налагоджується контакт між поколіннями. Мама Галини стала її повноцінною напарницею: разом їздять на ярмарки, разом працюють.

Улітку та восени родина заготовляє трави й збіжжя, з яких узимку створює вироби. Для просушки матеріалу батько майстрині змайстрував спеціальну сушарку. Окрім іграшок, Галина плете солом'яних павуків — цього мистецтва її навчила бабуся Марія. Також у доробку — дідухи, гобелени із сухоцвітів та різноманітний сінний декор. Однією з улюблених робіт майстриня називає вухату сову, яка стала впізнаваним символом її творчості.

До повномасштабного вторгнення Галина з родиною готувала роботи для фестивалю «Маланка Фест» у Чернівцях. У 2020 році вони створили сінну козу заввишки 2,4 метра — вона впиралася рогами в стелю, і її важко було винести з хати.

Жінка переконана: під час війни робота руками особливо заспокоює. Коли працюють руки — відпочиває голова, а здивування від готового виробу додає сил. Своїм досвідом Галина ділиться на майстер-класах, які проводить як в Україні, так і за кордоном — у Польщі, Чехії, Словаччині та Греції. Завдяки ремеслу вона подорожує осмислено: знайомиться з іншими майстрами, вивчає традиції різних регіонів і шукає нове натхнення.

Вироби родини можна побачити на ярмарках народних ремесел. Особливо популярні дідухи, які, за словами майстрині, є всюди, де живе українська діаспора. Ця історія — про те, як просте хобі може стати справою життя, що об'єднує родину та зберігає давні традиції.