Фізик з Британії хоче відправити зонд до Альфи Центавра за $15 млн

Ідея Fermi Explorer виникла не на порожньому місці. Джонстон, який є співзасновником компанії Starcloud, що розробляє орбітальні дата-центри й оцінюється у $2,3 мільярда, давно цікавиться парадоксом Фермі. Це астрофізична загадка: чому, попри величезну кількість планет у зоні проживаності, людство досі не знайшло слідів позаземних цивілізацій? Одне з можливих пояснень — існування так званого «великого фільтра», який заважає розвиненим цивілізаціям поширюватися галактикою.

Команда Джонстона принципово відмовилася від підходу, який передбачав створення нових рушійних технологій, як у проєкті Breakthrough Starshot. Натомість вони вирішили використати те, що вже існує, і запустити апарат до 2029 року. Сам Джонстон називає це «мінімально життєздатною місією»: планується зібрати зонд із корисним навантаженням лише 1 кілограм, який здатен подолати відстань до Альфи Центавра менш ніж за 80 000 років.

Головною інженерною проблемою було розігнати апарат до потрібної швидкості. Зонд складається з бака з ксеноном, сонячних панелей для іонного двигуна та кількох наукових приладів. Сонячно-електрична тяга ефективна, але за орбітою Юпітера сонячної енергії недостатньо. Консультації з експертами з Лабораторії реактивного руху NASA не дали результату, тому Джонстон звернувся до фізика Алекса Віснер-Гросса, який займається штучним інтелектом. ШІ-система видала 81-сторінковий аналіз із нетривіальним профілем польоту.

Запропонована траєкторія передбачає серію ретроградних дуг, під час яких апарат наближатиметься до Сонця з відстані 1 астрономічної одиниці до 0,42 астрономічної одиниці. Використовуючи ефект Оберта, зонд нарощуватиме швидкість. Через приблизно 12 років таких маневрів він вийде на траєкторію звільнення зі швидкістю близько 25 км/с, що дозволить досягти Альфи Центавра за 77 000 років.

Команда зможе підтримувати зв’язок із апаратом лише близько 18 місяців після запуску. Завдяки ретрорефлекторам його можна буде відстежувати до орбіти Юпітера, після чого він зникне з поля зору на десятки тисяч років. Джонстон визнає, що ідея може здаватися примхливою, але вважає, що реалізація місії допоможе перевірити дві гіпотези: що цивілізації не хочуть відправляти зонди в інші системи та що міжзоряні перельоти надто складні технічно.

Якщо ці «фільтри» вдасться закреслити, залишаться альтернативні пояснення: розвинені цивілізації рідкісні, а отже, людство має бути відповідальним «наглядачем» галактики, або ж надрозум недовговічний. Джонстон зазначає, що людству варто замислитися про ризики, пов’язані зі створенням роїв бойових дронів та діями автономних агентів без належного контролю. «Ми справді можемо стикатися з великим фільтром», — каже він, додаючи, що рухатися вперед потрібно з розплющеними очима.