Свято «чорних археологів»: як новий законопроєкт може легалізувати крадені артефакти

15 серпня, у День археолога, громадська ініціатива «Голка» оприлюднила аналіз законопроєкту №15436, який нещодавно з’явився у парламенті. Документ пропонує запровадити поняття «колекціонер» та дозволити власникам цінних предметів узаконити їх, подавши декларацію про добросовісне володіння до Міністерства культури. Після оцінки експертів така особа автоматично стає легітимним набувачем, навіть якщо артефакти були незаконно вилучені з землі.

За даними джерел у парламенті, текст готували юристи народного депутата Сергія Тарути, відомого колекціонера трипільської та скіфської культури. Формальними авторами виступили голова гуманітарного комітету Микита Потураєв та голова екологічного комітету Олег Бондаренко. Сам Потураєв підтвердив, що юристи Тарути долучалися до підготовки. Він наголошує, що проєкт є робочою версією, яка має запустити дискусію після ратифікації Нікосійської конвенції Ради Європи, і що держава не може володіти всією археологічною спадщиною.

Критики зазначають: якщо законопроєкт ухвалять раніше за президентську ініціативу №12309, яка посилює кримінальну відповідальність за знищення культурної спадщини, виникне прогалина, що дозволить легалізувати сумнівні артефакти. Проти виступили Інститут археології НАН України, Національний музей історії України та Спілка археологів України. Вони наголошують: схема не передбачає жодних наслідків, навіть якщо експертиза виявить незаконне походження предмета.

Особливе занепокоєння викликає контекст. Частину колекції Тарути на кордоні затримала СБУ, а в судах тривають справи щодо забудови урочища Китаїв та Ходосівського городища. Археолог Максим Левада, лауреат Європейської премії археологічної спадщини 2025 року, зазначає: законопроєкт нівелює роботу самого Потураєва, який раніше ініціював дослідження про розграбування пам’яток. Він також звертає увагу на так звані «палеосафарі» — платні виїзди з металошукачами, під час яких учасникам обіцяють забрати знахідки.

Натомість судова практика, зокрема рішення Верховного Суду, послідовно підтверджує: землі археології та артефакти можуть перебувати виключно у державній власності. Офіс Генпрокурора звітує про повернення ділянок у Києві, на Вінниччині та Тернопільщині, а також про захист 892 предметів, що незаконно зберігалися у приватної особи. Суддя Дмитро Гудима наголошує: відсутність меж у кадастрі не означає, що пам’ятку можна привласнити, а законодавство має розвиватися у напрямку посилення захисту.

Додаткову загрозу становить проєкт Цивільного кодексу від Руслана Стефанчука, який може визнати добросовісними власниками тих, хто оформив право на землі археології через Держгеокадастр. Наразі в реєстрі є інформація лише про 5 тисяч пам’яток із 65 тисяч, тож ризик втратити десятки тисяч об’єктів є реальним. Долю української спадщини визначать найближчі голосування у парламенті, і саме від них залежить, чи вдасться зберегти безцінні знання для майбутніх поколінь.