«Поєднав хобі зі службою»: історія 24-річного пілота дронів Віталія Мосійчука

Віталій Мосійчук народився 13 лютого 2002 року в селі Гута на Хмельниччині. Він виріс у багатодітній родині Людмили та Олега Мосійчуків — разом із братом-близнюком Володимиром, старшим братом Артемом, молодшим Русланом та сестрами Софією й Алісою. З Володимиром, який народився на кілька хвилин раніше, Віталій був особливо близьким: разом грали у футбол, бешкетували, навчалися в Хоровецькому навчально-виховному комплексі. Брати навіть мали один шкільний щоденник на двох. «У них був свій такий обман для вчителів — вони мали один щоденник на двох. Це була їхня фішка», — згадує дружина Віталія Іванна. Коли близнюки були у другому класі, помер їхній батько, а згодом родина пережила втрату старшого брата Артема.

Після дев'ятого класу Віталій разом із Володимиром вступив до Грицівського вищого професійного училища №38. Там він і познайомився з Іванною — вона навчалася на кухаря, він на тракториста-машиніста. Це сталося 2019 року, і невдовзі молоді люди почали зустрічатися. Після навчання Віталій разом із братом-близнюком пішов на строкову службу до навчального центру «Десна» на Чернігівщині. Через три місяці він повідомив Іванні по телефону, що разом із братом і другом залишається у війську. «Це мені він повідомив телефоном, тому що на строковій службі давали тільки на вихідних телефон. І на вихідних подзвонив ось так і розповів про рішення», — говорить вона. У 2021 році Віталій підписав контракт і почав службу у військовій частині 11 зенітно-ракетної Шепетівської бригади Повітряних сил ЗСУ. Після початку відкритого вторгнення він продовжив захищати Україну, спершу — у гранатометному відділенні розвідувального батальйону.

Через п'ять років після знайомства, у квітні 2024-го, Віталій та Іванна одружилися. Весілля було невеликим: розпис і найближчі люди — брат Віталія з дружиною, сестра Іванни та її племінниці. За словами Іванни, коли дату церемонії вже обрали, Віталій згадав, що того дня має бути в наряді. «Ми тільки вийшли з приміщення ДРАЦСу, він каже: «А я, походу, в наряді цей день». Я кажу: «То вирішуй щось з цим». Він домовився, помінявся з кимось із хлопців», — розповідає вона. У листопаді 2024 року в подружжя народився син. Пологи завершилися незаплановим кесаревим розтином, і Віталій, дізнавшись про операцію, приїхав до дружини приблизно за дві години. Ім'я синові обрали вже в лікарні. «У палату першого завезли малого, а потім вже привезли мене, лікар запитав: «То як назвали?». Віталій питає мене: «Як називати?». Я кажу: «Ілля». «Ну, значить, буде Ілля», — сказав чоловік. Хоча до цього він був трошечки проти», — згадує Іванна. Віталій мріяв про власний будинок і родинний затишок, ніколи не забував про рідних, допомагав молодшим братові та сестрам.

У вільний час Віталій любив відеоігри — і згодом це захоплення стало йому в пригоді. У 2025 році він перевівся до 100 окремої механізованої бригади, де змінив напрям роботи й почав займатися дронами. «Він вибрав собі справу, в якій у нього виходило, зокрема і через його оце захоплення. Він пішов на дрони. Пов'язав своє хобі зі службою», — розповідає Іванна. Останній рік Віталій був пілотом розвідувальних безпілотників: на Костянтинівському напрямку проводив повітряну розвідку, виявляв та фіксував російські цілі.

Наприкінці січня 2026 року військовий дістав поранення. Після лікування йому дали місяць на відновлення, тож лютий він провів удома з Іванною та маленьким Іллею. Для подружжя цей час став особливим: за всі роки їхніх стосунків, які припали на війну, Віталій уперше був удома на свій день народження. «У нього 13-го день народження, 14-го — День святого Валентина. І ці такі свята він єдиний раз був удома», — говорить Іванна. У березні Віталій знову поїхав на службу й повернувся до свого батальйону. Востаннє рідні говорили з ним 25 травня 2026 року — того ж дня він загинув під час виконання бойового завдання на Костянтинівському напрямку, у Краматорському районі Донеччини, від смертельних поранень унаслідок удару російського FPV-дрона. З Віталієм Мосійчуком попрощалися у Шепетівці. У нього залишилися дружина Іванна, син Ілля, мати, брати та сестри. Рідні захисника створили петицію з проханням посмертно надати йому звання Героя України.