Чому океан заполонили смердючі водорості: учені знайшли відповідь

З 2011 року пляжі Південної Флориди та всього Карибського регіону регулярно стикаються з навалою бурих водоростей саргасум. Величезні плавучі маси забивають порти, ускладнюють рибальство та судноплавство, а під час розкладання виділяють сірководень, аміак і метан, що шкодить здоров’ю людей і довкіллю.

Назва водоростей походить від португальського слова sargaço, що означає «виноград» — через маленькі повітряні пухирці, які утримують їх на поверхні води. Спочатку саргасум був природно поширений лише в Саргасовому морі, але в 2011 році вчені помітили його масову появу в тропічній Атлантиці між Африкою та Бразилією. Цей район отримав назву Великий атлантичний пояс саргасуму. У 2025 році його біомаса перевищила 37,5 мільйона тонн, а літо 2026 року може встановити новий рекорд.

Довгий час науковці шукали причину такого стрімкого розростання: розглядали вплив добрив із басейнів Амазонки та Конго, пилу із Сахари, зміни температури й течій. Однак жодна гіпотеза не пояснювала річних коливань. Нове дослідження пропонує інше пояснення: узимку 2010 року сильні вітри перенесли частину саргасуму в тропіки, де перемішування вод підняло з глибини поживні речовини. Але головне — плавучі зарості стали цілою екосистемою, яку вчені називають «саргасосферою». Тварини, що живуть у водоростях, залишають продукти життєдіяльності, а старі рослини розкладаються — це накопичує поживні елементи навколо саргасуму й стимулює ріст нових поколінь.

Математична модель, створена на основі даних про вміст азоту та ізотопний склад водоростей із Американських Віргінських островів, підтвердила цю теорію. Вона точно відтворила всі великі спалахи 2011–2022 років і передбачила масштаби цвітіння у 2023 та 2024 роках. Дослідники вважають, що Великий атлантичний пояс саргасуму, ймовірно, стане постійною особливістю океану.

Точні прогнози можуть допомогти прибережним громадам підготуватися до навали, а також відкривають шлях до перетворення водоростей на ресурс. Саргасум уже використовують як сировину для біопалива, добрив і навіть будівельних матеріалів. На Барбадосі з нього виробляють біоетанол, поєднуючи зі стічними водами ромової промисловості, а мексиканські підприємці створили цеглу, що містить 40% водоростей. Якщо навчитися ефективно використовувати саргасум, регіони, які найбільше потерпають від нього, зможуть перетворити екологічну проблему на економічні можливості.