6 вересня: чому згадують Чудо Михаїла та що не можна робити

Ця дата поєднує одразу дві важливі події. Перша — спогад про диво, яке, за переказами, сталося в місті Хони: архангел Михаїл захистив храм від руйнування. Друга — вшанування Києво-Братської ікони Богородиці, однієї з головних святинь Києва.

Історія цього образу сягає 1654 року. Спершу ікона перебувала в Борисоглібській церкві Вишгорода. Під час війни з Польщею храм зруйнували кримські татари, тож образ, рятуючи від знищення, пустили водами Дніпра. Течія винесла його до Подолу, де святиню знайшли мешканці та перенесли до Братського монастиря — саме звідси походить її назва. Після закриття монастиря у 1919 році ікону вважали втраченою, однак згодом з’ясувалося, що її передали до музейних фондів Києво-Печерської лаври. Сьогодні копію образу початку XVIII століття можна побачити в Національному художньому музеї України.

У народі цей день називають Михайловим чудом або просто Михайлом. З ним пов’язано чимало звичаїв. Зокрема, цей час вважали сприятливим для примирення: варто було відпустити старі образи. Громада влаштовувала братчину — спільний бенкет, під час якого не лише відпочивали, а й вирішували важливі питання села. Дівчата пекли великий пиріг із захованим усередині кільцем: вважалося, що та, якій дістанеться шматок із прикрасою, невдовзі вийде заміж.

Водночас існують і заборони. Церква застерігає від сварок, наклепів, обману та заздрості. Не варто мститися чи відмовляти в допомозі тим, хто її потребує. За народними повір’ями, у цей день не слід важко працювати, користуватися гострими предметами, мити голову чи вживати алкоголь. Щоправда, у церкві таких обмежень немає — наголошують лише на тому, що молитва у свято має бути в пріоритеті.

Народні прикмети 6 вересня підказують, якою буде осінь і зима. Ранковий туман віщує потепління, іній — сніжну зиму, а пожовкле листя на березі — ранній прихід холодів. Багато грибів у лісі обіцяє м’яку зиму з достатньою кількістю снігу. Іменини цього дня святкують Михайло, Архип, Макар, Давид і Кирило.