Рік після трагедії на Святошині: історія киянки, яка вижила після падіння з 9-го поверху

Вероніка Осінцева, яка втратила батьків під час удару, розповіла, як складається її життя через рік після трагедії. Нині вона продовжує справу мами — керує магазином канцтоварів та товарів для творчості, а також пише пісні на теми, які її хвилюють: відмова від війни та насильства.

Уперше журналісти зустрілися з дівчиною 31 липня минулого року в Київській міській клінічній лікарні №12 — за кілька годин після масованої атаки. Напередодні трагедії Вероніка готувалася до мітингу на підтримку НАБУ і САП, де мала виголосити промову. Вона репетирувала виступ у порожній квартирі, а ввечері, коли в небі вже літали шахеди, поверталася додому. Мама телефонувала й просила прискоритися, але під час розмови поруч пролунав вибух.

Тієї ночі Вероніку викинуло з дев'ятого поверху власного будинку. Вона прийшла до тями на руїнах, де її знайшов військовий. Дівчина отримала перелом зі зміщенням на лівій нозі та перенесла чотири операції. «Я просто спала. Потім вибух, я чую крізь сон, відчуття вільного падіння, і наступна секунда, коли я вже відкриваю очі, тут, під будинком», — згадує вона. Попри пережите, Вероніка каже, що почувається добре: «Як би росіяни не хотіли зіпсувати мені життя, у них це не вийшло».

Дівчина прожила в цьому будинку понад 20 років. Тепер від її кімнати залишився лише шматок стіни. Вона вшановує пам'ять батьків, продовжуючи говорити про те, що для неї важливо. «Вони перестали мене поважати, якщо б я продовжила навіть після цього випадку мовчати», — ділиться Вероніка. Після трагедії подруги відкрили збір на допомогу, а тисячі людей надсилали слова підтримки.

Зараз Вероніка живе у знайомих. Вона навідується до зруйнованого будинку, біля якого облаштували меморіал із 28 фото загиблих мешканців, серед яких її батьки — Наталія та Андрій Осінцеви. Дівчина зізнається, що будинок навряд чи відновлюватимуть, і вона постійно прислухається, чи немає тріску, боячись, що будівля може завалитися. Попри все, вона намагається жити далі: «Вони хотіли, щоб я жила щасливо, займалася тим, що люблю, і насолоджувалася життям за них обох».

У ніч на 31 липня 2025 року Росія атакувала Київ безпілотниками та ракетами. Пошкодження зафіксували у чотирьох районах міста. Найбільше постраждав Святошинський район, де ракета влучила у дев'ятиповерхівку, та Солом'янський, де було зруйновано чотириповерховий будинок. Розбір завалів завершився 1 серпня. Загалом внаслідок удару загинула 31 людина, серед них п'ятеро дітей. Постраждали 159 людей, зокрема 16 дітей. Тоді в Києві оголосили День жалоби.