22 серпня: що не можна робити у свято мучеників Агафоника та його соратників

Цього дня православні та греко-католики згадують Агафоника — проповідника з Нікомидії, який навертав язичників до християнства. Під час правління імператора Максиміана, відомого переслідуваннями вірян, до Понтійської області прибув комит Евтолмій. Він наказав стратити Зотика та його учнів через розп'яття за відмову приносити жертви язичницьким богам, а самого Зотика взяли під варту.

Після повернення до Нікомидії Евтолмій заарештував Агафоника разом із Феопрепієм, Акиндином і Северіаном. Полонених відправили до Фракії на суд, і дорогою багато хто помер від ран, отриманих під час катувань. Зинона, Феопрепія та Акиндина стратили біля Потами, Северіана — у Халкедоні, а Агафоника та інших — у Селімврії. За старим стилем ця подія припадає на 4 вересня.

У народній традиції 22 серпня також пов'язували з прикметами про погоду. Рясна ранкова роса віщувала ясний і теплий день, а вітер, що посилювався надвечір, — можливу зміну погоди. Якщо небо затягувало хмарами, але дощу не було, чекали тривалої сухості, а зоряна ніч вказувала на м'яку осінь без різких коливань температури.

Із цим днем пов'язано чимало заборон. Вважалося, що після заходу сонця не варто виходити з дому, оскільки активізується нечиста сила. Також не радили ходити до лісу — його в цей день називали особливо небезпечним. Заборони стосувалися й повсякденних справ: не можна ходити босоніж по траві, аби не принести в дім неприємності, а також підмітати чи мити підлогу без нагальної потреби — разом зі сміттям можна вимести з оселі добробут і щастя.

Окремо застерігали від фінансових і подарункових справ. Брати чи давати гроші в борг цього дня не радили, адже позичені кошти могли спричинити постійну нестачу фінансів. Також уникали дарувати та приймати подарунки — вважалося, що разом із ними можна отримати чужі проблеми або неприємності.

Ці заборони — частина народної пам'яті, яка переплелася з церковним календарем. Вони нагадують про обережність у побутових дрібницях, навіть якщо сучасна людина ставиться до них із певною іронією. Головне — пам'ятати про сенс свята: вшанування тих, хто залишився вірним своїм переконанням попри загрозу життю.